мій

моя́, моє́.

1) Займ. присв. до "я". || Який перебуває в користуванні того, хто говорить, є його власністю. || Який виходить від мене; зроблений, створений, сказаний і т. ін. мною. || Такий, як у мене, власт. мені. || Який призначається мені. || Стос. до мене як до члена якогось колективу, до якого я належу. || у знач. ім. моє́, мого́, с. Те, що належить мені.

2) Який перебуває у родинних або дружніх, близьких стосунках зі мною. || Який поділяє погляди, уподобання, смаки; близький мені, належить до того самого середовища, що і я. || Той, до кого приязно звертаються, про кого йде мова. || Уживається з називанням героїв, дійових осіб – для увиразнення інтимного тону. || заст. Уживається з традиційним звертанням до Бога.

3) у знач. ім. мій, мого́, ч.; моя́, моє́ї, ж., розм. Чоловік; дружина. || у знач. ім. мої́, мої́х, мн. Родичі або близькі мені люди.